Тарас Григорович Шевченко
( 9 березня 1814 - 10 березня 1861 року )
Український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський та політичний діяч, фольклорист, етнограф народився 9 березня 1814, с. Моринці, Київська губернія, (нині Черкаська область). Був членом Кирило-Мефодіївського братства. Академік Імператорської академії мистецтв (1860).
Т. Г.Шевченко приніс з собою в українську літературу «слово нове», новий світ поезії, неповторні образи, картини й барви, небачене раніше багатство й широчінь тем, ідей, мотивів, жанрових форм, вивів українську літературу на шлях реалізму й народності.
Юний талант рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 12 років. Дитинство Шевченка провів у селах Моринці та Кирилівка, які належали поміщику, генерал-лейтенанту Василю Васильовичу Енгельгардту.
Інтерес до малювання і поезії у Тараса Шевченка проявився з самого дитинства. Тарас Григорович помер 10 березня 1861 року в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах було перепоховано в Україні над Дніпром (м. Канів).
Незважаючи на короткий життєвий шлях, Тарас Шевченко залишив великий відбиток у літературі і художньому мистецтві. Шевченко писав, в основному, в жанрі поеми («Гайдамаки», «Сон», «Катерина» та ін.), балади («Причинна»), повісті («Княгиня», «Музикант»).
Тарас Шевченко — геній планетарного масштабу. Його праці перекладені на більшість мов світу. У багатьох державах за межами України встановлено пам’ятники Шевченку. На честь поета названі парки, виші, бульвари, театри і вулиці.
|