« Як мрію чистую з найкращих мрій,
Я заховаю в серці Україну
І мрія та, як світище ясне,
Шляхом правдивим поведе мене...»
Володимир Самійленко
(1864 — 1925)
Народився Володимир Іванович Самійленко 3 лютого 1864р. в с. Великі Сорочинці на Полтавщині. Початкову освіту здобував у Миргородський початковій школі. З 1875р. по 1884р. майбутній поет вчився у Полтавській гімназії. У ці роки обдарований, чутливий до художнього слова юнак робить свої перші перекладацькі та поетичні спроби.
З 1885р. Самійленко вчиться на історико-філологічному факультеті Київського університету. У студентські роки серйозно займається літературною справою, хоча навчається в складні для українства часи. Увійшовши до літературного гуртка «Плеяда, яким опікувалися Микола Лисенко, Олена Пчілка, Михайло Старицький і активно працювали Леся Українка, Михайло Обачний,Євген Тимченко, він узяв на себе переклади літературних творів з французької, іспанської та італійської мов на рідну українську.
Спробувавши ще за студентських років видати свої поезії окремою книжкою, Самійленко зіткнувся з царською цензурою, тому почав друкувати окремі вірші у львівській «Зорі», а з 1886 р. друкував твори в альманахах «Складка», «Ватра» та журналі «Правда»
Після революції виїхав за кордон, до Галичини. В еміграції В. Самійленко прагне повернутися на Україну, і дістає на це дозвіл в 1924р. Повернувшись до Києва, працював редактором. Та здоров'я поета було підірване роками поневірянь, матеріальною скрутою. 12 серпня 1925р. його не стало. Похований Володимир Самійленко в Боярці під Києвом.
Поетична спадщина Самійленка включає ліричні і сатиричні вірші, переклади творів зарубіжної класики. Почуття любові до Батьківщини – у віршах циклу «Україні», «Веселка». Традиційна тема про роль митця у суспільному житті самодостатньо розкрита у поезіях «Пісня», «Елегія», «Орел», «Не вмре поезія». Розвиваючи своє кредо – служити рідній землі і людям, поет звертається до прикладу великого Кобзаря, це поезії – «26 лютого», цикл «Вінок Тарасові Шевченку», «Українська мова» та ін. Будучи блискучим майстром сатири та гумору, Самійленко піддає гострій критиці найсерйозніші вади і проблеми тогочасного суспільства, які актуальні для нас і досі – «Ельдорадо», «Як весело жить на Вкраїні» , «На печі», «Мудрий кравець», «Новий лад», «Міністерська пісня».
Яскрава сторона творчості поета – пейзажна та інтимна лірика, викладена у циклі «Весна», «Сонети», «Вечірня пісня».
Чималий внесок , як перекладача, зробив поет, працюючи з творами зарубіжної класики відомих авторів – Гомера, П. Бомарше, Ж.-Б. Мольєра, Дж.Байрона, Беранже, М. Гоголя, В. Жуковського, О. Пушкіна.
Поет-лірик, сатирик, драматург, перекладач — Самійленко в усіх жанрах творчості виявив себе як митець з тонким відчуттям слова, своєю неповторною манерою письма, зі своїм оригінальним підходом до традиційних тем.
Корисні посилання до теми
https://www.youtube.com/watch?v=avoLgnAOxLQ
http://newbabilon.somee.com/poetry/vsamiylenko.html
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=222
|