Сценарій до конкурсу читців імені І. Коваленка у рамках Молодіжного мистецького фестивалю «Сила слова 2017».
Ведучий 1: Що я візьму з собою з цього світу?
Весняну повінь лугового квіту,
Маленьке озеро у зорі загорну,
Вербу на нім, самотню і сумну,
Та шум лісний, де сосни і ялини,
І ще візьму я ягоди калини…
Ведучий 2: А ще візьму.... Ні, не візьму нічого,
Не з тим душа вертається до Бога,
Добром і злом розчахнута навпіл,
Душа любов несе – земних вершину діл;
Та все ж порушу я закон святий
І вірю: Бог за це мені простить,
Візьму лиш кілька хвиль з Десни-ріки
І дотик любої руки....
Ведучий 1: Крізь віки, зміни епох та історичні катаклізми височіє постать Учителя... Справжнього мудрого Вчителя, який торкається людських душ і вміє сказати найпотрібніше так, щоб воно стало зрозумілим і назавжди запам'яталося.
Ведучий 2: Таким Учителем може бути лише той, кому дійсно є що сказати своїм учням; той, хто багато мислив, читав, страждав, сумнівався, шукав і знаходив вищий сенс життя. Навчити інших можна лише вистражданим істинам, які пропущені через серце і перевірені часом...
Ведучий 1: Саме таким був Іван Юхимович Коваленко. Вчитель і поет, який все життя духовно зростав і мужнів, боровся зі своїми сумнівами, не шукав легких стежок, не зраджував своїм ідеалам, йшов страдницьким шляхом борця за незалежність Батьківщини.
Ведучий 2: Гармонійність і краса його віршів, відсутність фальші у кожному з рядків, музичність, поетична досконалість –ось те головне, що доносить до читача ті переконання та істини, до яких Іван Коваленко йшов усе своє життя.
Ведучий 1: Втім, просто відкрийте будь-яку збірку віршів… Впевнена: ви знайдете в ній і відповіді на вічні питання, і мудру пораду, і мрію, і розраду, і надію …
Ведучий 2: Все це змогли знайти для себе у поезії Коваленка учасники конкурсу «Сила слова », який було започатковано в пам'ять про видатного поета і який став уже традиційним у нашій школі.
Ведучий 1: Осінь… За вікном тихо « пада-помира» зів’яле листя, а в нашій ошатній залі тихо лунають рядки чарівного поетичного слова…Тематичне розмаїття творчої скарбниці Коваленка дає змогу учасникам конкурсу знайти саме ті вірші, котрі найбільше зачіпають струни його душі.
Ведучий 2: Когось хвилюють громадянські та патріотичні вірші, хтось замислюється над філософськими роздумами поета…
Ведучий 1: Декому із конкурсантів припадають до душі поезії про природу, про кохання, мелодійні романси, а ще хтось захоплюється вишуканими сонетами…
Ведучий 1: Я не читав, я пив вірші,
Мов спраглий воду у пустелі,
І очі мертвої душі
Шукали неба, а не стелі.
Ведучий 2: І джерело те напоїло
Сухі вуста, холодну кров.
Відчуло серце і ожило,
Бо в тих віршах знайшов любов.
Ведучий 1: Любов відкриту і печальну,
Тужливу, ніжну і зустрічну,
Глибоку, вірну і повчальну.
Як мить, стрімку, як правда, вічну.
Ведучий 2: Іван Юхимович, простіть
За ще одну любов, ту, пізню,
Що вирве з пам’яті на мить
Життя поета, наче пісню.
Ведучий 1: Хай ці рядки прозвучать як побажання, щоб ви, юні шанувальники творчості поета, прожили повноцінне життя і не мали свого "недокошеного лугу”.
Ведучий 2: Поет і вчитель Іван Юхимович Коваленко саме так і жив, зумів зберегти себе як особистість і увійти в історію нашої країни.
Ведучий 2: Шановні гості, учасники конкурсу! Дозвольте представити до Вашої уваги суддівську колегію, яка буде оцінювати виконавську майстерність учасників, у наступному складі.
Ведучі оголошують склад журі.
Ведучий 1: Шановні конкурсанти, запрошуємо вас до слова у такій послідовності:
(Виступають конкурсанти).
|